Слово до читача

Сьогодні у цей парадоксальний день, я вирішив написати першу строфу у цьому щоденничку.

Напевне, варто було б представитися та трошки розповісти про це місце. Тож, мене звати Олексій, а його — Франсуа де Лярош(фуко?).

Чому так нас називають?

Мене так назвали при народженні, і оскільки таке вже написано у всіх документах, то змінювати це не має ніякого сенсу (принаймні, так говориь моя лінь, а вона, хочу додати, буває дуже часто права — я з нею погоджуюся).

de-_larosh — так склалося, що останнім часом людська дурість стає все більш показовую. Люди постійно ховають своє обличя за масками; де брехня, а де правда навіть не може розпізнати навіть детектор брехні — адже для тих, хто сам не розуміє вже де є правда, а де є не-правда, саме це поняття зникає… Поводитися штучно стало природньо, вірніше сама штучність вже стала природньою! У час, коли здавалося б уже немає жодних табу, архаїчний образ дурника набирає популярності. Але не тому, що він «глаголет правду», порушуючи тим самим заборонені теми, а напевно тому, що саме цей образ відповідає духові цього мозаїчного часу (духоній дійсності часу?). При цьому, такий-собі образ дурника абсолютно комфортно вписується в буденну свідомість, навіть не завдаючи шкоди цій свідомості…Але! Але за цим усім, одне нашарування архетипових образів закриває інше – традиція як така зникає, стеоритиповість мислення стає нормою. За нашим часом важко помітити, як стереотипи залишаються, натомість кардинально змінюється смислове наповнення.

Так сталося із образом колись шанованим та грізним – я б сказав, архетипом, шута. Слово «шут» залишилося. Але значення колись такої непростої та поважної професії замінилося сенсами «паяц», «клоун», «дурник»…

Напевне тому, в наш гіпертехнологічний (гіперосвічений?) вік прізвище колись найбільш шанованого герцога так «часто» зустрічається на полицях книгарень.

Але не хотілося б з самого початку вдаватися до таких довгих відступів – натомість краще сказати що ж це все таке. Останнім часом я став помічати, що люди почали бути досить серйозними. Серйозно/прагматично сприймаються навіть жартівливі речі. Все менше місця залишається для простої, необдуманої, безкорисливості! Все вимірюється категорією «корисливість»… Зникають відносини – залишаються самі голі відношення.

***

Читаючи ці строчки, напевно, у Вас виниклі обурливі, суперечливі, протилежні думки (принаймні до сказаного вище)! Якщо так – я Вас вітаю!!! Бо саме це і е тим, що тут буде відбуватися – назвімо це безкорисливим провокуванням мозків!!

Якщо ж ні, то виходить я погано старався…але нічого, спробую ще – а Ви потім скажете чи у мене виходить, чи ні!

Тож, подорож починається, вмощуйтеся зручніше, пристебніть паски!

            3,

                    2,

                          1…

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s