Діалог

Потреба звернення до щоденника буває не завжди. Зазвичай, коли погано або навпаки. А інколи, коли просто хочеться. А що відбувається у ті моменти, коли ми не пишемо, і не пишемо довго?.. Тоді, наприклад я, розмірковую та намагаюся зловити будь-які прояви погляду життя. Цей погляд може ховатися за різними речами, як-то промінь сонця, шелест опадаючого листя чи просто хрускіт снігу. Інколи достатньо просто навчитися бачити. Хоча, а чи не найважче це?..

Бог для нас чи ми для Н(н)ього ?..

“Отче наш, що є на небесах…”. Чи часто Ви проговорювали цю фразу? Зі свого власного досвіду можу сказати, що напевно часто. Щоденно я декілька раз повторюю цю фразу, здебільшого навіть не задумуючись навіщо. Так склалося – єдина відповідь, яку я маю. Але бувають такі дні, коли всі нагальні справи зроблені або є нагода їх відкласти, і тоді починається найцікавіше: різні “цікаві” питання лізуть мені в голову, як солдати, що штурмують якусь фортецю, і ладні припинити наступ при умові, що отримають пароль-відповідь… І в цей драматичний момент починають народжуватися думки – ще трохи кволі, несміливі, не дуже зв’язані, але ДУМКИ, чорт забирай! То які думки виникають, коли лунає це  “Отче наш”?

Спочатку спадає на думку, що це звичайнісінький культовий обряд, який необхідно виконувати, не звертаючи уваги на його сенс. Та потім, після того, як виступає інша думка зі своїм аргументом, попередня вражає своєю абсурдністю! Аргумент другої здається непохитним: цей “набір слів” є певною специфічною мовою для зв’язку з Творцем, для відчуття спорідненості з Ним. Наступна думка намагається спростувати аргумент попередньої, долучившись підтримки вже висловленої – насамперед, “фраза” є певною формою культу, але лише за формою, а справжній сенс полягає в тому, що ця “мова” дозволяє нам відчути, що ми є кровинкою Батька, Його дітьми… Так виникають думки, породжуючи ланцюгову реакцію роздумів. В результаті цієї “реакції” постає відповідь на питання: “Який сенс в читанні молитви?” Відповідь, яка може нам не сподобатися і яка є досить банальною, проста – ми шукаємо звичайного захисту від наших бід у Вищої Сили (Бога, Творця, Батька, тощо). Ми всі прагнемо бути сильними, незалежними, самостійними; але чи вдається це нам? Інколи так, здебільшого, ймовірно, все ж ні. Під силою багатьох обставин, які  від нас не залежать ( скажімо таких як, воля інших людей, природа, хвороби, тощо) ми стаємо заручниками обставин і маємо діяти виходячи з них. В такому аспекті говорити про нашу абсолютну силу, самостійність говорити не дуже доречно. Та все ж ми тримаємося, боремося, йдемо на абсурдні вчинки (абсурдні для інших) – намагаємося скрити від себе сам факт безвиході… Чи довго це триватиме? До певного моменту, коли сподівання знайти більш-менш реальні обґрунтування продовження “нісенітниці” вичерпуються і залишається лише одне… Шукати щось ідеальне, світле, непорушне, що непов’язане безпосередньо з цим життям – щось містичне, щось “віротворче”… Кінцевим  результатом цих пошуків постає Бог (вірніше, його ідея). Бог як Батько, а ми як Його діти. Що може дати більший захист людині, окрім родини? Хто може краще піклуватися про нас, окрім родини? Що дає нам більше відчуття “потрібності” та не самотності, окрім родини ?!. Промовляючи це “Отче наш” ми відчуваємо членом цієї великої родини, яка ніколи нас не покине, ніколи не зрадить і завжди захистить. Бог стає для нас світом, космосом нашого життя. Він нам необхідний. І ми щасливі, що є хтось, хто живе заради нас, що Він існує заради нас, даруючи нам свою любов, турботу та тепло…

“Але не все так просто і легко”, — говорить інша думка. “Навіть якщо воно і є так, то безсумнівно це хиба! Якщо цей все люблячий бог породив вас, дітей (що зовсім не доведено), то це абсолютно не означає, що він це зробив лише для вашого блага. Скажімо, який сенс комусь створювати турботи, взамін не мати нічого? Якщо вже бог не обійшов абсурдних ситуацій, то що вже говорити про людей? Ні, здається тут не все так просто. Так, бог породив вас, але із власної користі (може йому було нудно, а може це був якийсь його експеримент). Одним словом для власного задоволення, люди є його іграшками, яких він інколи псує, інколи лагодить – так і визначається людське життя. Це не він нам необхідний, а ми йому! Люди є витвором забаганки цієї примхливої волі, яким відведена своя. Дещо мізерна, дещо рабська роль! І не слід втішатися божою волею, його всемогутність – це ще може на нас відігратися… Люди йому необхідні, допоки становлять для нього інтерес. А далі – навіть страшно щось собі уявляти…” .

І така думка теж існує. І це прекрасно, адже чим більше думок, тим більш  різнобарвне наше життя! Життя є дивовижне, воно є прекрасне, не зважаючи на будь-які обставини, що нас турбують! Ми живемо і це є велике чудо: божественне чи ще якесь – різниця не велика, бо все одно ми не дізнаємося правди. Та що є та “правда”? Правда у кожного своя, кажуть, тому те, що є для нас добре, то і є істина, правда, тощо.

А Бог існує для нас. А ми існуємо для нього. Яка за великим рахунком різниця, якщо ми говоримо про людське життя, людську індивідуальність. Ми є такими, а не іншими і кардинально нас змінити ніщо не може. Бог для нас є тим, чим ми хочемо щоб він для нас був, і чим ми хочемо щоб ми для нього були. Секрет простий. Якщо все залежить від бога, а бог залежить від нас, то чи не є дивовижним, що все залежить від нас (“Я”)?..

Нарешті, поставимо питання інакше (і хай кожен дасть сам собі відповідь абсолютно відверто): а чи питання це взагалі важливо – ми для Ньога чи Він для нас?..

***

Ми можемо не ходити до церкви, ми можемо не молитися. Це нічого не змінить. Головне вірити в те, що нам не байдуже і що ми комусь не байдужі. Головне вірити у свій світ, вірити у добро, як би банально це не виглядало. Адже крім віри нічого більше нам не зостається…

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s