І цілого океану замало…

 Гарні новини завжди чекаєш з якимось натхненням, надмірним передчуттям. Хоча, чуючи їх, радієш, наче про них дізнався вперше! Погані новини приходять непомітно і негадано. Думати про погане, а вже не те, щоб його очікувати, у всі часи, взагалі вважалося невдячною справою. Найгірше ж, що такі новини приходять після фраз «Все буде добре. Ти ж знаєш»…

***

Свого Дня народження я чекав, але не скажу, що я його очікував з нетерпінням – скоріше навпаки. Мене лякала навіть не сама цифра, а факт «святкування». Але все сталося так, що цей вечір я буду згадувати надзвичайно довго та незабутньо. Приїхавши на новосілля, час так пройшов, що всі ми вп’ятьох опинилися в моєму Дні народження. Люди, яких я давно не бачив (Шуня), люди, з якими чи не вперше тут-і-зараз познайомився (Оля), люди, з якими бачусь відносно часто (Саша), люди, з якими поєднує надзвичайно багато (Тома)…

Незабутній час і не забутня фраза «ввімкніть якусь веселу музику», і потім цей заглюк під Radiohead. З того вечора запам’яталося дуже багато речей, але особливо – це та настроєвість, той перегляд фільму та перекур вночі на балконі, коли на маленькому клаптику зібралися всі в передчутті чогось доброго.

Того разу, єдина людина, яка бачила мене вперше, а про яку я чув лише гарне і лише від друзів теж вітала мене. Слова Олі були прості, може навіть доволі церемоніальні, але пробирали до самого серця. Мабуть такою вона і була – досить стриманою ззовні, постійна аж інколи прохолодна стриманість її «Вы», а насправді веселою, доброю, сонячною та неймовірно життєрадісною…

***

Це трапилося знову майже випадково. Це був знову День народження. Здається Паша ще ввечері тоді сказав, що Олю ми не доженемо. А на ранок – що йому це майже вдалося. Не знаю, але зараз ці слова здаються пророчими… Коли я вже стало відомо про трагедію, то за день до звістки про смерть Олі, трапився дивний епізод. Зазвичай, кажуть, що якщо в церкві горить свічка, поставлена за здоров’я людини рівно – то все з нею буде добре, і навпаки. Того разу свічка Олі горіла ясно та рівно, і поставилася з першого разу…але ледь не впала. Хочеться вірити, що тобі там краще – у Царстві Божому, мабуть на те була ваша воля.

 

Зараз, коли вже стає все потрошку інакшим, можна зібрати всі добрі слова в річку, але і цілого океану замало, щоб сказати якою була Оля.

 

З.І. І ще пару слів. Вже котрий день Інтернет майорить звісткою про смерть Олі, в ЖЖ багато постів про цю подію. Але ж вона буде жити не на сторінках та не байтах, а в наших серцях та пам’яті. Вічна пам’ять тобі. korrespondent.net/ukraine/events/705704

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s