Рік (сугестивне)

Normal
0

21

false
false
false

UK
X-NONE
X-NONE

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:»Обычная таблица»;
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-priority:99;
mso-style-parent:»»;
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin-top:0cm;
mso-para-margin-right:0cm;
mso-para-margin-bottom:10.0pt;
mso-para-margin-left:0cm;
line-height:115%;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:11.0pt;
font-family:»Calibri»,»sans-serif»;
mso-ascii-font-family:Calibri;
mso-ascii-theme-font:minor-latin;
mso-hansi-font-family:Calibri;
mso-hansi-theme-font:minor-latin;
mso-bidi-font-family:»Times New Roman»;
mso-bidi-theme-font:minor-bidi;
mso-fareast-language:EN-US;}

Тиша. Вступає музика — підіймається завіса.

Минає день,

Минає ніч.

Роки минають,

пов’яле листя шелестить…

Хтось колись напевно сказав ці слова. Але зараз це не має значення, адже зміст їх близький нам — так, наче, ми вперше (!) сказали їх.

Минають роки. Вже пройшло безліч років, тому мабуть все ж краще: минає (чи то, минув) рік. Як подумати, то цілий вже рік… Цей рік пройшов непомітно — здавалося б ще вчора було то все, а тепер — Рік!

 

Рік приніс нам багато чого цікавого, захоплюючого, неповторного, шаленого, прикрого, болючого, несподіваного, самотнього, ітедешного…і за цим усім ми не помітили як дійшли до цієї інтригуючої позначки. Чи проживаємо ми рік щомиті віддаляючись від нього, чи щомиті хапаючись за минуле, як за останню втрачену соломинку надії — насправді неважливо. Єдине, що дійсно варте нашої уваги, так це те, що ми його насправді жили! Жили, рухались, ішли, бігли, стрибали — одним словом, не стояли на пекельному місці "застою"! Хай рух наш не завжди був добре спланований, добре спрямований, навіть хай він був за течією — не змінити того, що це був рух. То ж, поїхали!

Незважаючи на все, минуле завжди залишається в пам’яті, і як сказала поетеса, "будь з нею щасливий, бо вона завжди з тобою". З пам’яттю ми можемо не завжди розгледіти життя перед нами, і інколи це мінус; але не варто відразу засмучуватися, адже те, що було хвилину назад колись стане "минулий рік". То що робити? Як розірвати це коло?

На це можна сказати дещо (дещо скажу я, а Ви погодитися, не погодитися, доповните, відкинете, створити свою відповідь). Отже, слід не забувати те, що ми живі і наша справа — жити. Банально, тупо? Так воно є і це від нас дуже-дуже мало залежить. Що  ще, так це те, що слід собі нагадувати — застій завжди є не добре. Яким би не було б чудовим те, що було — але життя передбачає рух, хоча б кудись. А будь-який рух — прекрасний. Та тут ще одне — рух має бути таким, з якого є завжди гідне продовження (трохи моралізаторське, але думаю не завадить).

З цього всього я не хочу сказати, що те що було — відгуло і треба думати що буде. Зовсім ні! Те що було — лишається завжди з нами і інколи до нього слід повертатися, — але із шаною, обмірковано, а не з тугою, бо як то не прикро — його не повернути, а біль від цього доволі не приємний.

Яким би не був рік, та ми не такі як ще рік назад. Ми змінилися, і здебільшого це не залежить на пряму від нас. Хтось каже, що зміни  — на краще, хтось — що на гірше, а хтось — що ми лише пристосовуємося. Та я кажу, що ми лише змінюємося і крапка.

Зміни, як то кажуть — об’єктивний процес світобудови. Але відверто — то пусте, бо вони настільки необхідні елементи тієї світобудови, на скільки ми сприймаємо їх. І я кажу: то добре, а все що добре, то не шкодить.

Змінюється рік, змінюємося ми, все змінюється — стає не таким "як тоді". Навіть кожен світанок не такий як попередній чи наступний. І, можливо, це і є чудо Господнє! І в таку мить, коли окинеш оком та вухом це, здається що висновок напрошується сам собою.

Ми живемо у світі змін, минулих та наступних речей. Щоб не втратити голову від цього неймовірного коловороту, напевно, слід хоч інколи згадувати таку річ: треба проживати щомить.

Але, це означає те, що коли ми звертаємо увагу, що "мить" — це мить насправді, слід уявити собі її такою, якою вона закочує до нашої пам’яті, і якою ми будемо бачити її під "минулий рік". І якщо ми це собі уявимо, і нам сподобалося, ми справді мить і прожили!

Лиш зауважу, щоб не було плутанини — з "роками" не слід порівнювати (чи навіть зіставляти) миті — думаю, по колу бігати не всім до вподоби. Життя — прекрасне!

Тиша. Завіса. Вступає саксофон…

25.06.2006 р. // 04:26

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s