Листоноша

Normal
0
21

false
false
false

MicrosoftInternetExplorer4

/* Style Definitions */
table.MsoNormalTable
{mso-style-name:»Обычная таблица»;
mso-tstyle-rowband-size:0;
mso-tstyle-colband-size:0;
mso-style-noshow:yes;
mso-style-parent:»»;
mso-padding-alt:0cm 5.4pt 0cm 5.4pt;
mso-para-margin:0cm;
mso-para-margin-bottom:.0001pt;
mso-pagination:widow-orphan;
font-size:10.0pt;
font-family:»Times New Roman»;
mso-ansi-language:#0400;
mso-fareast-language:#0400;
mso-bidi-language:#0400;}

Горизонт був пустинним. Простягаючись від краю до краю, він був схожим на застиглу пластичну масу, яка враз накрила все і зробила неживим. А повітря, пропалене сонцем, було на стільки розрідженим, що його можна було побачити навіть не озброєним оком.

Чоловік, ішов по вибитій дорозі щоразу підіймаючи вгору добрий шмат пилюки, яка рівненько простягалася вздовж місцини, яка ще кілька місяців тому була гарним лісом. Тепер випалена, прикрита шаром землі та піску смуга, зберігала лише пам’ять про далекі часи. Одягнений у довгу прорезинену куртку, такі самі широкі штани та чоботи, всім своїм виглядом нагадував пілота надзвукового літака. Але перекинута через плече подерта сумка, шлем війсь спецпризначення та невідомого походження тачанка видавали у цій постаті якусь неприховану гротескність. Хоча, з огляду на розповсюджену спустошеність, він видавався посеред рукотворної пустелі доволі органічно та передбачувано.


Чолов’яга однією рукою тягнув за собою свій візок, який міг слугувати йому чим завгодно – від пересувного станку для виготовлення дивних механізмів до розкладного ліжка; а іншою щось дуже сполохано та нервово перебирав

у кишені. Він крокував досить повільно, зберігаючи сили, проте доволі впевнено. Без сумніву, він знав куди йде.

Небо почало змінювати і чоловік зупинився. Він оглянув місцевість – не дивлячись що був один посеред безкрайої пустелі, а небо було безхмарне, чоловік згрупувався та перейшов на легкий спринт. Чоловік біг не озираючись, потупивши голову під ноги, видавалося, що не зважаючи на всі гіперпотужні захисні системи, які він тільки зміг одягнути на себе, його страх був сильнішим за них. Він біг дуже обережно, намагаючись не ступити мимо коричневої куряви, яка була йому за дорогу і нагадувала швидше рятівний мотузок, ніж дорогу, чи слід від колишньої річки.

За десяток хвилин чоловік побачив величезний бетонно-металевий паркан бункеру. Призупиняючись, він щось дістав зі своєї сумки і зробив певні маніпуляції зі своїм механізмом – за кілька секунд зелено-жовте полум’я розлетілося в напрямку бункера до якого вже лишалися зо ста метрів. Чоловік завмер в очікуванні, впиваючись очами в сторону паркану та усім своїм виглядом вимолюючи якісь зміни. Нарешті, зі сторони бункеру полетів такий самий як кілька хвилин тому, але темно-зелений колір. Зі всієї сили, одразу, чоловік ринувся до паркану, у якому щось почало відчинятися.

За хвилину паркан брама бункеру привідчинилась та кілька темних постатей, повністю закутаних у металево-резинові лаштунки. Чоловік управним жестом привітався з найближчою до нього особою. На цей жест, найповажніший із жителів бункеру підійшов до чоловіка та привітав його і на знак поваги зняв свій захисний шолом. Так само зробив і чоловік, діставши із кишені конверт та передав його Симеону – саме це ім’я було нашите на правому боці обладунку його контактера. Чоловік намацав у кишені сигарету за запалив її, максимально глибоко затягнувшись та випустив дим – це вже стало не необхідністю чи бажанням, а символом виконання доставки.

Літній чоловік узяв конверт та обережно його обдивився – жодних позначок, які б могли говорити про адресата, лише координати та позивні для радіоприймача, записані у загальновживаному форматі. Симеон розгорнув конверт та примружив очі, намагаючись розпізнати мову, на якій було написане послання. «Тобі, не байдужому! Хто вижив та лишився живим», – зачитав величним голосом начальника літній чоловік.

Раптом Симеону здлося що він устиг  подумати, що «нічого не бачу, не чую і не відчуваю»…

 

 

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s