Економічна бесіда, або експрес-курс економіки

Ідея викласти цю бесіду з’явилася вже давно, одразу ж після неї. Але в силу різних причин, вона відкладалася. Нарешті, можу представити економічну бесіду, яка має покласти початок циклу сюжетів із різними людьми щодо актуальних проблем сьогодення.

Дякую посту Дмитра Золотухіна за прискорення публікації цієї бесіди. Одразу скажу, що бесіда у багатьох аспектах стала пророчою.

Тож, запрошую до доволі вільної, контроверсійної, можливо упередженої, але дуже цікавої розмови з моїм гарних товаришем – Ярославом Тонконогом  про рейтингові агентства, дефолт, світову кризу, Китай, Україну та політекономію. 

Олексій Харченко (О.Х.): Привіт, Ярослав! Що можеш сказати щодо цієї ініціативи – The Eastern Partnership Community?

Ярослав Тонконог (Я.Т.): Привіт! А що то є за штука, EaP? Вперше чую.

О.Х.: Політика Східного Партнерства ЄС.

Я.Т.: Так не буде ж скоро ЄС.

О.Х.: Вони там уряд вже хочуть впровадити. Президент ЄС, уряд ЄС – країна прямо!

Я.Т.: Хай вони хоч 10 урядів впровадять – у них дисбаланс між боржниками і кредиторами такий, що їм капець всім разом настане.

О.Х.: Ну от – цього мабуть і хочуть!

Я.Т.: Хотіли повісити борги усіх голодранців на німців!

О.Х.: До речі, кажуть, РА можуть знизити рейтинги, якщо Франція та Німеччина будуть продовжувати «рятувати рядового ЄС».

Я.Т.: так Франції вже практично понизили, і не через це, а через те що вона у кризі вже півроку. Просто Сарко і Ко це приховували майстерно. Там ситуація вже така ж як і у Італії/Іспанії майже.

О.Х.: Що скажеш про можливість другої хвилі кризи?

Я.Т.: Простенько, але вірно – всім кранти!

О.Х.: А на скільки вірне припущення, що економіка – відповідає законам теорії самоорганізації і що намагання контролювати – це все одно що з парасолькою проти урагану?

Я.Т.: Та немає вже ніякої самоорганізації давно! Самоорганізація економіки свого часу призвела до Великої депресії. Потім настало панування поглядів поміркованого втручання держави у економіку, кейнсіанство. Після 2ї світової знову трохи послабили держрегулювання. А на початку 80-х захавали нову кризу – і знову держрегулювання. Потім з початку 90-х знову трохи поліберальствували, і в кінці 90-х знову криза. З 2001 – знову свобода.

О.Х.: Словом, лібералізація – гаплик?

Я.Т.: Ну бачиш же – в 2008 знову проблеми почалися. В 2010 припинилися наче. Але тепер по новій. Тепер держрегулювання вже не допоможе. Вже нічого не допоможе.

О.Х.: Разваліть і пастроіть наново?

Я.Т.: Щось типу такого. Просто ці цикли «свобода – криза – держрегулювання –свобода» скорочувалися кожного разу все більше – експоненційно практично. Криза початку 1930-х була фактично першою подібною у глобальному капіталізмі з початку його існування – тобто з 18-19 століття десь. До наступної такої структурної кризи пройшло вже менше 50 років. Потім – менше 20, потім 8, тепер от – 2. Далі вже рухатися нікуди.

О.Х.: То це виходить, що потрібно нову економічну систему – не капіталізм?

Я.Т.: В цілому суть проблеми не в капіталізмі, як моделі господарювання, а у грошовій системі, заснованій на борговому фінансуванні. Тобто це лише один із аспектів, а так з капіталізмом наче все ок.

О.Х.: Як ти це розумієш, то імовірно, що інші теж – то чого траблюють?

Я.Т.: Не траблюють, просто існуюча модель вигідна більшості боржників і, як це не парадоксально – до них прив’язані і кредитори: Китай, Німеччина ті ж самі.

О.Х.: Ну тобто, золотий запас – зросла кількість людей, інтенсифікація обмінів, інші форми – віртуалізація грошей. Тепер це накривається, потрібно ж шукати нову грошову модель, а так просто в пропасть…

Я.Т.: Та «пропасті» не буде, але потрусить цього разу мабуть більше ніж у 2008. Можливий вихід – розпад ЄС і дефолти країн-боржників, дефолт США.

О.Х.: Типу просто зміняться боржники-кредитори?

Я.Т.: Ні, не зміняться, дефолт же значить повна неможливість відповідати за своїми зобов’язаннями і відмова від них. Це у свою чергу унеможливлює залучення нових кредитів, валюта цієї держави перестає щось значити поза межами держави. Грубо кажучи – вони зі світової економіки випадають надовго.

О.Х.: Аргентина ж після дефолту 2001 ніби не на стільки довго випала?

Я.Т.: Як це? вона досі там!

О.Х.: Виходить, що країна після дефолту має змінити структуру економіки, оскільки не може робити ставку на ті галузі які були – і або інноваційно розвиватися, або довго виходити на колишній рівень та заново?

Я.Т.: Питання не в тому як вона це зробить – питання в тому, що тепер вона може розраховувати лише на той капітал, який вона заробила сама, бо зовнішні ринки капіталу для неї закриті. А у сучасному світі кредитів на покриття кредитів – це все одно що позбавлення повітря! Тобто ріст економіки у них буде, але дуже повільний, порівняно з тим, який міг би бути при необмежених зовнішніх ресурсах, а у випадку з деякими країнами – без зовнішніх ресурсів вони взагалі не зможуть існувати і повернуться до напівколоніального стану. Я думаю ти розумієш, що це значить в політичному плані.

О.Х.: Немає кредиту, немає грошей для модернізації, немає модернізації виробництва – немає грошей для розвитку, немає розвитку – немає самостійності, арена для вирішення іншими своїх справ на цій території…

Я.Т.: Країна в дефолті нагадує конячу упряжку на перегонах «Формула-1».

О.Х.: То виходить якщо Китай пропонує Україні побудувати у нас фермерства – то це вже ж колоніалізм в певній мірі?

Я.Т.: Ні, це поки ще капіталізм у крайньому його прояві – глобалізм. По ідеї ми у такому випадку отримуємо їх передові технології (LOL!) і людський капітал. «LOL» у плані, що для нас Китай це вже передові технології.

О.Х.: Якщо на наш завод, встановлюється нова технологія (хоча б Китай), то логічно – що ці технології у нас лишаються. А якщо ж вони створюють завод самі – то яким чином ми маємо доступ до їх технологій і людських ресурсів… Можна навести приклад того ж Китаю – але ж там працюють китайці, тобто йде навчання. А якщо у нас будуть працювати китайці – словом, де профіт?

Я.Т.: Ну а тут щоби вести справи китайці завезуть свою техніку, насіння, саджанці, запровадять свою модель ведення справ, будуть платити податки з земель, які стоять пусткою. Не тільки грошовий, але й інноваційний профіт частково теж – у них ж з їх густотою населення технології ведення с/г знано інтенсивніші, інфраструктура знову-ж таки.

О.Х.: Але, це при можливості доступу до них і змоги подивитися як те працює.

Я.Т.: Ну якось же держава має то контролювати, інакше там буде Китай!

О.Х.: У нас щодо цього якось контроль мало ведеться…

Я.Т.: Просто там немає грошей поки. Як тільки гроші з’явиться – чиновники тут як тут нависнуть! Особливо місцеві, особливо у регіонах, які грошей зроду не бачили!

О.Х.: Політекономія – наше всьо!

Я.Т.: Політболтологія.

О.Х.: Ну не зовсім, британська школа політології заснована на економіці.

Я.Т.: А! От ти про що! Я про український досвід only. В цілому, політекономія не має подобатися, бо це дуже теоретизована і загальна річ. От макроекономіка – дуже гарна річ! Фінанси ще нічого, фінансовий ринок.

О.Х.: Ще економічна історія…

Я.Т.: Економічна історія це по суті і є прикладна макроекономіка! Так, бо можна побачити за глобальними процесами дещо більше, ніж примхи схиблених політичних діячів.

О.Х.: А яку порадиш гарну книжку з економічної історії та макроекономіки?

Я.Т.: «Економікс» Макконнелла К.Р. Брю – це найкраще що є. Там дуже гарна теоретична викладка, яка підкріплюється великою кількістю фактичних реальних прикладів. Тільки з цією книгою треба бути обережним – вона досить об’ємна, і на даний час поки дочитаєш її – цілком може статися, що ці знання вже тобі й не знадобляться,зважаючи на recent events. Просто там описаний класичний неоліберальний підхід у його практично ідеальному стані, досвід якого США і світова економіка переживали у період від завершення 2-ї світової до початку 1980-х десь. І є велика кількість перевидань, її потім ще дописували після виходу першого видання разів 20. Так що останнє видання десь 2007 року має бути. Ще є Пол Самуельсон, автор теорії неокласичного синтезу (міксу економік) – він навіть отримав за це Нобелівську премію. Але у «Економікс» його теорія просто більш user-friendly викладена.

О.Х.: Неймовірно дякую! За пару годин цілий експрес-курс економіки вийшов!

17.08.2011

Реклама

Економічна бесіда, або експрес-курс економіки: Один комментарий

  1. Уведомление: Максим Раздобудько: «Всеми силами вырывайтесь из эхо-камер (они повсюду!)» | Oleksii Kharchenko

Обсуждение закрыто.