Інституційна (без)гарантія

Інститути вистояли завдяки «старій» республіканській еліті. «Старій» не стільки за віком, скільки за стійкими сформованими відносинами й цінностями.



Інститути — це тривалі і сформовані дії і відносини між людьми.

Інститути — це не гарантія.

Уся справа в людях.

Хоча все могло б бути інакше, якби нові еліти зі своїм розумінням інститутів мали б більшість.

Інститути — це тривалі і сформовані дії і відносини між людьми.

А тому інститути — це не гарантія.

Зміняться суспільні відносини, покоління, і будуть інші інститути.

Назви лишаться, а зміст зміниться. Інститут «сім’я» залишився, а зміст — змінився.

Для того, щоб інститути існували та працювали так, як раніше — досягалася тяглість і наступництво змісту інститутів має бути відповідна «передача», наслідування відносин.

Найбільше на формування цінностей і поведінки впливає саме оточення. Спочатку це сім’я, перші товариші, а згодом — школа.

Наприклад, власний досвід:

Пам’ятаю, що в школі навіть в межах історії найбільш не улюблені розділи були у однокласників «культура». Але завдяки окремому предмету «художня культура», де пояснювали взаємозв’язок змін у суспільстві і вплив на становлення культури, вчили тлумаченню мистецтва (зокрема, через демонстрацію фільмів ВВС про мистецтво) — принаймні сформувалося розуміння засад естетики. При чому, під час викладання не було оцінок — погане, гарне, а швидше, що є різні прояви мистецтва та закономірність змін. Додатково були окремі «уроки», а згодом уже й позакласні походи в музеї з інтерпретацією мистецтва. А уроки музики — не лише співи, а й історія музичних жанрів. Відповідне оточення впливало на формування смаку. Так само формувалося й ставлення до України. Це все — системна, інтегральна політика навчального закладу. Університет зараз уже не має такого впливу. Саме тому освітня політика, а передусім шкільна, це так важливо. Це те, що не розраховано на споживання тут-і-зараз.

Чим більша орієнтація на тут-і-зараз — тим слабкішими стають раніше сформовані інститути.

Вплив на послаблення інститутів зараз мають медіа, у першу чергу — соціальні, та маркетинговий підхід до політики, політика як до бізнес.

За їх рахунок і реалізується (посилання) «какая разница» (посилання):

Идея взлома и переформатирования культурного кода в антикультурный, приводящий к ослаблению и разрушению базовых настроек, не нова. Она представляет собой долгий, но весьма перспективный в стратегическом плане инструмент управления коллективным бессознательным, который уже доказал свою эффективность на практике. Его важнейшее преимущество заключается в воздействии на культурные ценности, которые, с точки зрения рядового обывателя, являются непонятным или маловажным “активом”. На первый взгляд, глупо и нелепо сравнивать нефтяную вышку с библиотекой, но если мыслить не размером сиюминутной прибыли, а временем, то можно увидеть, как потерявшие культурный код люди отдают чужакам и богатства, и власть над собой. Отдают своими руками. Без боя и кровопролития.

Докладніше щодо цього — в іншому тексті.

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход /  Изменить )

Google photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google. Выход /  Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход /  Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход /  Изменить )

Connecting to %s

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.