Архив метки: политический консалтинг

Школа політичних студій, в якій би я повчився


Зараз існує багато навчальних закладів, багато шкіл, які пропонують «стати крутим політологом».

Маючи певний досвід, єдине що я можу сказати — тепер знаю, які знання варто отримати політологам.

На жаль, я ще не зустрічав навчальну програму, де б доволі докладно і практично-орієнтовано розкривалися б нижче наведені проблеми. Якщо ви таку знаєте, або схожу, в  Україні — скажіть, буду вдячний (внизу посилання для коментарів). Дякую!

І власне, короткий опис такої школи

На моє переконання школа політичних студій має враховувати наступні блоки:

sociol.unimi.it

Чому саме політична філософія?

Політична філософія розглядає суть політичних явищ і процесів, ідеологічну складову. Тобто, саме політична філософія відповідає на питання: навіщо потрібне політика, навіщу суспільству держава, якою має бути держава, які задачі вона має виконувати. В узагальненому вигляді, політична філософія досліджує ідеологію, як те, що об’єднує відповіді на питання щодо: держави та її ролі в суспільстві, політичних відносин у суспільстві, мети розвитку суспільства тощо.

Отже, політична філософія – це ключ до розуміння що відбувається в житті суспільства, де проблеми і які є можливості на них відповісти. Політфілософія – відповідає на питання: якою має бути суспільна організація та куди з такою політичною організацією суспільства можна прийти в майбутньому.

Чому саме політична економія?

Для того, щоб побудувати успішне суспільство, воно має відповісти на питання, яким чином має бути організована праця, джерела доходів, яким чином вони мають розподілятися в межах суспільства, щоб таке політичне суспільство (умовно, держава) була стійкою та успішною.

Саме на ці питання і відповідає політична економія:

1) який рівень соціально-економічного достатку є бажаний;

2) за якої суспільної організації він може бути досягнутий;

3) якою має бути економічна модель, щоб задовольнити потребу в такому рівні соціально-економічного достатку;

4) які чинники впливають на політико-економічну діяльність акторів, що зумовлюють вірогідність встановлення тієї чи іншої соціально-економічної моделі.

Простіше кажучи, політична економія відповідає на питання – якою має бути організація суспільства (модель), щоб вона була економічно ефективною.

Проблема сучасного українського (та й не тільки) суспільства полягає в тому, що економісти вираховують можливий добробут, виходячи з поточної ситуації – що ми можемо досягти, виходячи з того, що маємо. Але така постановка питання не може дати відповідь на питання – чи можливо мати кращий добробут за той, що маємо? На це питання як раз відповідає політична економія, ставлячи питання інакше: що потрібно зробити, щоб досягти бажаного добробуту.

Чому саме політична психологія / політична поведінка?

Знаючи природу політичної організації та взаємозв’язок між бажаним добробутом і економічною ефективністю, лишається питання: чи достатньо лише знання про ці речі, щоб створити подібну соціально-політичну організацію? Насправді – ні.

Адже те, якою буде політична організація суспільства визначається в першу чергу тим, яким чином люди роблять вибір на користь тієї чи іншої ідеї.

Яким чином робиться такий вибір, що на нього впливає, які наслідки цього вибору і покликана відповідати політична психологія разом із суміжними напрямами.

Чому саме політичний (нео-/новий)інституціоналізм?

Цей міждисциплінарний підхід відповідає на питання, які інститути в суспільстві існують та які задачі виконують, які соціальні зв’язки існують в суспільстві, як поводяться люди в них тощо. Тобто, які є об’єднання людей, чому саме такі, як вони між собою взаємодіють.

Чому саме політичний маркетинг?

Політичний маркетинг відповідає на питання – яким чином сформувати свою ідею політичної організації суспільства / вирішення конкретної проблеми, яким чином переконати людей, що саме ця версія є найкращим варіантом, отримати їх підтримку, якою має бути організаційна сторона кампанії тощо.

Політичний маркетинг відповідає за технологічний аспект політичної діяльності: створення політичного продукту, створення політичної організації, просування цього продукту та організації.

Формат:

3 зустрічі по кожній темі:

1) вступ – загальний огляд + рідер (мінімально необхідна література з проблематики);

2) Методологія аналізу / дослідження проблематики + приклади + рідер + завдання;

3) Захист завдань.

5 тем – 15-30 зустрічей (у залежності від обсягу викладу) + дослідницький проект разом з менторами школи.

Можна вільно використовувати, але обов’язково посилайтесь на цю сторінку — мені буде приємно 🙂 

Обговорити 

в Facebook

в Google+ 

Реклама

Война миров


Как бы не говорили, но мы живем в двух мирах. Эти миры — отражение того, что мы знаем о том, что нас окружает. Первый мир — то, где мы живем и с чем непосредственно имеем дело каждый день. Второй — то, что мы слышим о происходящем. И как бы не пытались говорить, что только ущербные общества зациклены на своих проблемах, уйти от ежедневных проблем мы не можем.

Можно как угодно к этому относиться, но чрезмерная политизация общества — это данность. Исходит эта проблема от низкого качества государственного сервиса и использования политических инструментов не по назначению. Все это приводит к уродливым формам и негативно сказывается на повседневной жизни.

Я пытался не думать об этом, ведь есть и другие более значительные для меня вопросы. Но вчера произошло два события, которые заставили вспомнить о том, что написано у меня в дипломе.

Две беды индустрии политики в Украине

Первая. Я окончательно понял, что политконсалтинговая индустрия у нас недоразвита по причине отсутствия критической массы специалистов. Элементарно отсутствует понимание политической социологии, политического ландшафта. То есть, базовых знаний, которые позволяли бы оценивать процессы и принимать на основании таких оценок решения. Я не говорю о большинстве населения, а о тех, кто называет себя «экспертом», «политическим консультантом», «политтехнологом» и прочим «политологом». Ведь даже те, кто являются более-менее компетентные специалисты недовольны качеством политических проектов.

Вторая. Это заявление иностранцев, что у нас отсутствует политическая наука вследствие «низкого уровня подготовки политиков, журналистов и «политтехнологов» для ведения конструктивного диалога…Большинство политических обозревателей, которые доминирует в украинских СМИ получают плату не за обстоятельный анализ, а за распространение псевдо-аналитического лоббирования интереса их спонсора. Много журналистов, которые комментируют политические процессы, делают это из добрых побуждений, но не имеют достаточной квалификации, вследствие отсутствия знания и ограниченного интереса в деталях сравнительной политической науке, эмпирических социальных исследованиях или конституционной инженерии. К таким дискуссиям часто присоединяются и люди искусства, писатели и другие интеллектуалы, которые желают что-то сказать о положении дел в Украине, но в этом порыве выходят за рамки своей компетенции. Чрезмерное вовлечение дилетантов в такие вопросы, очевидно, является прямым последствием недостатка высокопрофессиональных политических исследователей в публичном пространстве«.

Итак, складывается следующая картина: 

  • политики не могут ничего сделать, потому что они такие, какими есть. Это данность. Образования политического у них часто нет, в этом они полагаются на консультантов. Низкокачественные консультанты показывают, что с избирателями можно не считаться. И когда такой деятель приходит к власти — он и продолжает делать то, что он усвоил от своих консультантов.
  • политические консультанты — низкого профессионального качества. Они выросли в 1990-х из разных специальностей, т.к. не было кому работать в этой индустрии. Но вместо того, что бы развиваться, решили все законсервировать. Так же проще.
  • политические журналисты и политологи — так же низкого качества из-за отсутствия качественно нового подхода к исследованию социально-политической деятельности. Во многом это благодаря отсутствию такого запроса.
  • общество также не имеет значительного багажа знаний из-за выше названых причин, хочет чего-то другого, но не понимает всех процессов.

Неужели замкнутый круг? 

Нет, совершенно нет. Есть два варианта:

  1. отдельные островки общества минимизируют контакты с государственной машиной и сформируют свои формы организации.
  2. политические консультанты нового поколения станут катализатором изменений.

В любом случае — это война миров, старого поколения против нового. Т.к. формирования генетически новой общественной формы организации требует основательного анализа, скажу пару слов о политконсультантах.

Есть несколько возможностей

  • новое поколение должно объявить войну старому поколению и вытеснить их из индустрии, при этом новое поколение это не возрастная категория, а парадигма мышления. При этом, война заключается в разоблачении низкокачественных и не этических (направленных на унижение воли людей), а следовательно репутационно разрушающих форм политической активности;
  • новое поколение должно стать медиатором между общественно-политическими  процессами и людьми, действуя сообща и используя относительно дешевые и эффективные технические средства (социальные медиа, как пример);
  • новое поколение должно подтянуть уровень ведения политического диалога, а следовательно погруженности общества в понимание процессов, разъясняя доступным языком, но не упрощая предмет разговора, людям о чем идет речь.
  • таким образом, вследствие двойного давление нового поколения сверху и снизу возможен переход к новой парадигме общественно-политической организации. А новое поколение сможет стать лидерами отрасли.

Утопия?

Возможно. Но я хочу, что бы она осуществилась.

Кто за или против?

Пару слов о консалтинге


Я уже определенное время работаю в консалтинге, а с недавних пор принимаю участие в проекте по развитию консалтингового бизнеса в Украине.

За это время, у меня сформировалось некоторое видение о состоянии дел в этой области.

1. Сейчас читаю книжку «Основи психологічного консультування» Светланы Васьковской. Это третья книга, на моей памяти, которая посвящена вопросу взаимоотношений между консультантом и клиентом.

Так как я пришел в бизнес-консалтинг с политического консультирования, естественно, первой была уже методологическая работа «Политический консультант в российских избирательных кампаниях» Екатерины Егоровой-Гантман и Игоря Минтусова. Особое внимание в этой книге я рекомендую обратить на вопрос психодиагностики клиента.

Вторая книга — «Консалтинговый бизнес» авторства Элейн Бейч. Книга является, наверное, наиболее полным методологическим пособием для профессионалов в управленческом консалтинге, поэтому она полностью заслуживает внимания.

Это всего лишь три издания, о которых я решил упомянуть. Есть еще множество других, которые размещены не только по этим ссылкам, и даже более качественных.

2. Основываясь на своем опыте и опыте других, к примеру Захар Чистяков очень ярко описал ситуацию, могу оценить управленческий консалтинг как инвестиционную деятельность, особенностью которой является краткосрочное возвращение вклада, как правило, на уровне 10%:

— практика постоплаты требует наличия операционных ресурсов для реализации проектов;

— к консалтингу прибегают, как правило, только в определенных случаях, когда внутренняя команда уже не справляется с поставленными задачами, а иногда — консультанты сами рассматривают компании для «инвестиций».

Как и обещал, это всего лишь пару слов, довольно субъективных.